Психологічні
аспекти новаторства
Нова́торство — вияв ініціативи, творення нового у науці, мистецтві, виробництві,
управлінні тощо.
Психологія
вивчає новаторство як специфічний вид діяльності, в ході якого досягається
вихід за межі існуючого, творення нових зразків матеріальної і духовної
культури. Виникнення замислу, суперечливий процес творення нового, апробація
його, впровадження і масовизація, психічні феномени, які діють при цьому, — усе
це є об'єктом вивчення психології творчої діяльності.
Креативність
Не варто плутати зі Творчістю
— діяльність людини, спрямована на створення духовних і матеріальних цінностей.
Креат́ивність — (лат. creatio — створення)
— творча, новаторська діяльність; новітній термін, яким окреслюються «творчі
здібності індивіда, що характеризуються здатністю до продукування принципово
нових ідей і що входять в структуру обдарованості в якості незалежного фактора».
Раніше у літературі використовувався термін «творчі здібності», однак пізніше
почав витіснятися мовним запозиченням з англійської мови (creativity,
creative).
В
російській мові, на думку професора І.Мілославського, терміном «креативний»
позначається творчість, що «не тільки
висуває ідеї, але й доводить їх до конкретного практичного результату. А слово
«творчий» (рос. творческий) залишається зі своїм вихідним значенням, що не
розрізняє діяльність результативну й, навпаки, безрезультатну.»
Теоретичні
основи та поняття креативності
Проблема
креативності тривалий час стоїть у центрі уваги зарубіжних і вітчизняних
психологів.
В
англомовній літературі, як правило, терміном
«creativity» позначають все те, що має безпосередню причетність до створення
чогось нового; власне процес такого створення; продукт цього процесу; його
суб’єкт; обставини, в яких творчий процес відбувається; чинники, які його
обумовлюють тощо, тобто «креативність» трактується як поняття синонімічне
«творчості».
Поширеною
є точка зору на креативність
як на здатність породжувати незвичайні
ідеї, відхилятися від традиційних схем мислення, швидко вирішувати проблемні
ситуації.
Не
викликає сумнівів той факт, що створення нового творчого продукту багато в чому
залежить від особистості творця і сили його внутрішньої мотивації.
«Креативні
продукти» можуть бути різноманітними за природою: нове вирішення проблеми в
математиці, відкриття хімічного процесу, створення музики, картини чи поеми,
нової філософської чи релігійної системи, нововведення у правознавстві, свіже
рішення соціальних проблем тощо.
Аналізуючи
сучасні дослідження цього явища, можна зробити висновок, що не існує
однозначної відповіді на запитання: чи існує взагалі креативність, чи вона є
науковим конструктом, чи є самостійним процес креативності, чи креативність —
це сума інших психічних процесів? Один з аргументів на користь останнього
підходу полягає в когнітивній теорії «вроджених структур», яка стверджує, що не
можна створити щось з нічого, тобто повз існуючі структури, а процес вирішення
творчих задач описується як взаємодія інших процесів (мислення, пам’ять тощо).
Наукові
підходи та гіпотези походження креативності
За
Дж. Гілфордом і П.Торренсом – креативність
– це здатність до творчого (дивергентного) мислення. Ф. Баррон робить акцент
на процесах уяви і символізації, визначаючи креативність
«як внутрішній процес, що спонтанно продовжується в дії. С. Меднік вважає, що в основі креативності лежить здатність виходити за рамки стереотипних
асоціацій.
Велике
місце у дослідженнях креативності посідає визначення ролі цілеутворення.
Більшість дослідників вважають, що творчий процес — це форма діяльності в
проблемному пошуку, свідома та цілеспрямована спроба розширити наявні межі
знань, усунути існуючі обмеження.
Креативність
і IQ.
У
дослідженнях П. Торренса та Д. Гілфорда виявлена висока позитивна кореляція
рівня IQ і рівня креативності. Що вищий рівень інтелекту, то більша ймовірність
того, що досліджуваний матиме високі показники за тестами креативності, хоча в
осіб із високорозвиненим інтелектом можуть траплятися і низькі показники
креативності. П. Торренс запропонував теорію інтелектуального порогу: за IQ
нижче від 115-120 балів інтелект і креативність утворюють єдиний фактор; за IQ
понад 120 — творчі здібності та інтелект стають незалежними факторами.
Дослідники
Д. Векслер, Г. Айзенк, Л. Терме, Р. Стенберг розглядають інтелект і
креативність як єдину людську здатність вищого плану. Високі показники
інтелекту — високий рівень розвитку творчих здібностей. Низькі показники
інтелекту — низький рівень хисту до творчості.
Ганс
Айзенк вважає, що немає жодної необхідності виділяти креативність як щось
особливе, як особливу здатність. Здатність до будь-якого виду творчості
(наукова, художня) забезпечується, передусім, високими показниками загального
інтелекту.
Найпершим
у науці креативність та інтелект протиставив Д. Гілфорд. Він спирався на власну
теорію двох видів мислення: конвергентного та дивергентного. Конвергентне
мислення спрямоване на аналіз всіх наявних способів розв’язання задачі, з тим,
щоб вибрати з них єдиний правильний. Конвергентне мислення лежить в основі
інтелекту. Дивергентне мислення — це мислення, «що йде одночасно у багатьох
напрямках», воно спрямоване на те, щоб породити безліч різних варіантів
розв’язання задачі. Саме дивергентне мислення лежить в основі креативності.
Успішність
інноваційних процесів у значній мірі детермінована тими психологічними
властивостями суб’єкта, які відображають його компетентність у взаємодії з
новими ідеями та технологіями. Ця компетентність має дві сторони: здатність продукувати такі ідеї
(креативність) та здатність їх приймати, доробляти, розповсюджувати й
впроваджувати (інноваційність).
У
науковій літературі актуальною є дискусія з проблеми співвідношення понять
«креативність» та «інновація». Креативність найбільш виразно проявляється в
процесі творчості, генерування нових, потенційно корисних ідей [Shalley et al.,
2004]. Цими ідеями можна обмінюватись з іншими, але інноваціями вони стають
лише тоді, коли вони застосовані у практиці [Amabile, 1996; Mumford, Gustafson,
1988]. Тому креативність можна вважати «першим кроком», «першою сходинкою» до
інновацій [West, Farr, 1990].
Особливістю
сучасних психологічних досліджень креативності є відсутність узгодженості в
розумінні різними науковцями змісту категорій «творчість» та «креативність».
Тетяна
Горошко,
завідуюча
центром практичної психології і соціальної роботи
міського методичного кабінету
Дякую за корисну статтю!
ВідповістиВидалити