Шукати в цьому блозі

Психолог консультує

Психологічні аспекти новаторства
Нова́торствовияв ініціативи, творення нового у науці, мистецтві, виробництві, управлінні тощо.
Психологія вивчає новаторство як специфічний вид діяльності, в ході якого досягається вихід за межі існуючого, творення нових зразків матеріальної і духовної культури. Виникнення замислу, суперечливий процес творення нового, апробація його, впровадження і масовизація, психічні феномени, які діють при цьому, — усе це є об'єктом вивчення психології творчої діяльності.
Креативність
Не варто плутати зі Творчістю — діяльність людини, спрямована на створення духовних і матеріальних цінностей.
Креат́ивність — (лат. creatio — створення) — творча, новаторська діяльність; новітній термін, яким окреслюються «творчі здібності індивіда, що характеризуються здатністю до продукування принципово нових ідей і що входять в структуру обдарованості в якості незалежного фактора». Раніше у літературі використовувався термін «творчі здібності», однак пізніше почав витіснятися мовним запозиченням з англійської мови (creativity, creative).
В російській мові, на думку професора І.Мілославського, терміном «креативний» позначається творчість, що «не тільки висуває ідеї, але й доводить їх до конкретного практичного результату. А слово «творчий» (рос. творческий) залишається зі своїм вихідним значенням, що не розрізняє діяльність результативну й, навпаки, безрезультатну.»
Теоретичні основи та поняття креативності
Проблема креативності тривалий час стоїть у центрі уваги зарубіжних і вітчизняних психологів.
В англомовній літературі, як правило, терміном «creativity» позначають все те, що має безпосередню причетність до створення чогось нового; власне процес такого створення; продукт цього процесу; його суб’єкт; обставини, в яких творчий процес відбувається; чинники, які його обумовлюють тощо, тобто «креативність» трактується як поняття синонімічне «творчості».
Поширеною є точка зору на креативність як на здатність породжувати незвичайні ідеї, відхилятися від традиційних схем мислення, швидко вирішувати проблемні ситуації.
Не викликає сумнівів той факт, що створення нового творчого продукту багато в чому залежить від особистості творця і сили його внутрішньої мотивації.
«Креативні продукти» можуть бути різноманітними за природою: нове вирішення проблеми в математиці, відкриття хімічного процесу, створення музики, картини чи поеми, нової філософської чи релігійної системи, нововведення у правознавстві, свіже рішення соціальних проблем тощо.
Аналізуючи сучасні дослідження цього явища, можна зробити висновок, що не існує однозначної відповіді на запитання: чи існує взагалі креативність, чи вона є науковим конструктом, чи є самостійним процес креативності, чи креативність — це сума інших психічних процесів? Один з аргументів на користь останнього підходу полягає в когнітивній теорії «вроджених структур», яка стверджує, що не можна створити щось з нічого, тобто повз існуючі структури, а процес вирішення творчих задач описується як взаємодія інших процесів (мислення, пам’ять тощо).
Наукові підходи та гіпотези походження креативності
За Дж. Гілфордом і П.Торренсом – креативність – це здатність до творчого (дивергентного) мислення. Ф. Баррон робить акцент на процесах уяви і символізації, визначаючи креативність «як внутрішній процес, що спонтанно продовжується в дії.  С. Меднік вважає, що в основі креативності лежить здатність виходити за рамки стереотипних асоціацій.
Велике місце у дослідженнях креативності посідає визначення ролі цілеутворення. Більшість дослідників вважають, що творчий процес — це форма діяльності в проблемному пошуку, свідома та цілеспрямована спроба розширити наявні межі знань, усунути існуючі обмеження.
Креативність і IQ.
У дослідженнях П. Торренса та Д. Гілфорда виявлена висока позитивна кореляція рівня IQ і рівня креативності. Що вищий рівень інтелекту, то більша ймовірність того, що досліджуваний матиме високі показники за тестами креативності, хоча в осіб із високорозвиненим інтелектом можуть траплятися і низькі показники креативності. П. Торренс запропонував теорію інтелектуального порогу: за IQ нижче від 115-120 балів інтелект і креативність утворюють єдиний фактор; за IQ понад 120 — творчі здібності та інтелект стають незалежними факторами.
Дослідники Д. Векслер, Г. Айзенк, Л. Терме, Р. Стенберг розглядають інтелект і креативність як єдину людську здатність вищого плану. Високі показники інтелекту — високий рівень розвитку творчих здібностей. Низькі показники інтелекту — низький рівень хисту до творчості.
Ганс Айзенк вважає, що немає жодної необхідності виділяти креативність як щось особливе, як особливу здатність. Здатність до будь-якого виду творчості (наукова, художня) забезпечується, передусім, високими показниками загального інтелекту.
Найпершим у науці креативність та інтелект протиставив Д. Гілфорд. Він спирався на власну теорію двох видів мислення: конвергентного та дивергентного. Конвергентне мислення спрямоване на аналіз всіх наявних способів розв’язання задачі, з тим, щоб вибрати з них єдиний правильний. Конвергентне мислення лежить в основі інтелекту. Дивергентне мислення — це мислення, «що йде одночасно у багатьох напрямках», воно спрямоване на те, щоб породити безліч різних варіантів розв’язання задачі. Саме дивергентне мислення лежить в основі креативності.
Успішність інноваційних процесів у значній мірі детермінована тими психологічними властивостями суб’єкта, які відображають його компетентність у взаємодії з новими ідеями та технологіями. Ця компетентність має дві сторони:  здатність продукувати такі ідеї (креативність) та здатність їх приймати, доробляти, розповсюджувати й впроваджувати (інноваційність).
У науковій літературі актуальною є дискусія з проблеми співвідношення понять «креативність» та «інновація». Креативність найбільш виразно проявляється в процесі творчості, генерування нових, потенційно корисних ідей [Shalley et al., 2004]. Цими ідеями можна обмінюватись з іншими, але інноваціями вони стають лише тоді, коли вони застосовані у практиці [Amabile, 1996; Mumford, Gustafson, 1988]. Тому креативність можна вважати «першим кроком», «першою сходинкою» до інновацій [West, Farr, 1990].
Особливістю сучасних психологічних досліджень креативності є відсутність узгодженості в розумінні різними науковцями змісту категорій «творчість» та «креативність».
За матеріалами інтернет видань: http://uk.wikipedia.org/wiki/:

Тетяна Горошко,
завідуюча центром практичної психології і соціальної роботи
 міського методичного кабінету


1 коментар: